Ратушняк Сергій: Закарпатський референдум оживає

Надіслати другу Yes
понеділок, 17 жовтня 2016, 09:35
Закарпаття знов нагадує про себе. Територія, яка в 1946 році протиправно була анексована до складу СРСР, а потім механічно відпала разом з Україною,- дійсно відчуває себе пасинком. Нерідним, чужим. Територія, яка приносить Києву мільярди з транзиту семи продуктопроводів, електроенергії, нищівної експлуатації лісу, запасів мінеральної сировини, золота, кордонів з чотирма державами – членами ЄС- дивним клептоматійним законодавством України, – є дотаційною. За принципом – на тут крихти з барського столу і мовчи.

Нинішня облрада, взяла курс на використання положень закарпатського референдуму 1991 року. Нагадаю,- референдум “Про самоврядну (самоуправляемую територию). Т.б. -економічну автономію. В положеннях референдуму є також і право регіону вибудовувати самостійні стосунки в сфері зовнішньоекономічної діяльності. І ось закарпатська влада вже відпрацьовує програму прямої економічної співпраці з Франконією – адміністративна одиниця Німеччини. Про це йдеться на сайті Облради. Рішення підтримано 43 з 64-х депутатів. Мене приємно вразив голова Облради пан Михайло Рівіс. Він чітко і обґрунтовано сказав, що якщо Київ й далі буде ігнорувати елементарні потреби Закарпаття, – область має це розуміти однозначно. А саме – область ніколи не була потрібна київській метрополії, тому в рази отримує менші дотації і, взагалі, живіть як знаєте і йдіть куди хочете. Так йому почали приписувати якийсь сепаратизм.

Насправді – провокація до сепаратизму, й так є домінуючою ідеєю серед мешканців Закарпаття. Насправді сепаратизмом є дії Київської влади, що за 20 років не спроможна збудувати в Криму, Закарпатті тощо ні садка, ні школи, ні сучасної дороги чи тунелі і мости вже не кажучи про сучасні підприємства, але постійно вимагає любові, відданості і поваги до себе. А так не буває.

Тому я погоджуюсь з М. Рівісом, що якщо центральна київська влада хоче бачити Закарпаття в складі України, вона зобов’язана пам’ятати, що є такий край і що неприпустимо фінансувати його потреби в десятки разів менше ніж сусідньої львівської області.

Тож Закарпаття в пошуках економічних партнерів, з якими воно зможе покращити своє соціально-економічне становище з тотальним безробіттям. І як вибухнуть вже сотні тисяч паспортів на руках закарпатців, за якими вони вже сьогодні є громадянами Угорщини, Румунії, Словаччини, Чехії, Польщі в разі подальшого зубожіння і безробіття,- тяжко спрогнозувати на користь України.